НОВИНИ

«Мамо, в мене рак і я помираю?..»

«Мамо, в мене рак і я помираю?..» 9 Жовтня 2018

Це миле дівча з волинського селища Любешів перенесло вже п'ять операцій. І це – за своїх дев'ять літ! Із перших хвилин після народження Полінка хапалася за життя. Роки обстежень, лікувань, реабілітації. Та коли, здавалося, все найгірше позаду, – новий удар: злоякісна пухлина!

Першу операцію зробили, коли дівчинці було п'ять днів

– На той час, коли я виношувала Полінку (а це був 2009 рік), в нас із чоловіком уже була старша донечка. Жили ми (та й зараз там мешкаємо) у волинському селищі Любешів. Я працювала медсестрою в інфекційному відділенні центральної районної лікарні, – коротко знайомить зі своєю сім'єю Неля Пономарьова. – Та від перших хвилин після народження Полінки в нас розпочалася боротьба за виживання.

Коли дівчинка 6-місячною з'явилася на світ, її відразу транспортували з Любешова до Луцька. Дорогою до неонатального центру обласної дитячої лікарні в дівчинки декілька разів зупинялося дихання. Можливо, через це виник некроз кишківника (омертвіння стінок). Тож задля уникнення летального наслідку дитині на п'ятий день провели хірургічне втручання. Від шлунку вивели частину кишки в правий бік, аби в такий спосіб перетравлена їжа виходила назовні. І цілих п'ять місяців дівчинка перебувала в тому стані. Потім ніяк не міг загоїтися рубець, що лишився після першої операції. Тож під наркозом вирішували й цю проблему. А коли дівчинці не виповнилося й двох років, провели третю операцію, після якої з травною системою все нормалізувалося.

Але це ще було не все…

Щоб нормально ходити, дитина півроку провела в гіпсі

– Коли Полінці було чотири роки, я помітила: під час ходьби вона пальчики ставать на землю, а п'ятку тримає в повітрі. Думала, що то «косолапка». Але насправді це виявився стійкий лівобічний геміпарез (частковий параліч або ослаблення рухових функцій ноги). Як наслідок – ліва ніжка була худіша від правої, а ступня коротша на 2 сантиметри, – продовжує Неля. – Аби дитина могла нормально ходити, їй провели дві операції з інтервалом в один рік. Завдяки цьому різниця між двома ступнями зменшилася до 7 мм. Але ціна такого результату – неможливість майже півроку ходити. А що в гіпсі була нога від пальців аж до тазу, то весь той час я носила доньку на руках.

Крім цього, після стількох операцій та наркозів у Полінки з'явилися асфектичні напади (дитина задихалася). Під час таких нападів, бувало, дихання взагалі зупинялося. І тричі Неля сама відкачувала свою дитину, повертаючи дівчинку до життя.

Але й це ще було не все…

Хвора дівчинка з Любешова Поліна

У чотири з половиною рочки в Поліни з'явилися кров'янисті маси в калові. Під повним наркозом дитині в Луцьку провели колоноскопію, обстежили внутрішні органи і сказали протягом п'яти наступних літ обстежувати печінку двічі на рік. У серпні 2018-го мало бути останнє обстеження. Тож до санаторію, що підпорядкований обласній дитячі лікарні, Неля з Полінкою їхали з думкою «нарешті все позаду».

Як же глибоко вони помилялися…

Кожен тиждень лікування онко – це 10 тисяч гривень

– Як завжди впродовж п'яти літ, я попросила лікаря скерувати нас на УЗД печінки. А вже на третій день після заїзду в санаторій (тобто 9 серпня) нам повідомили: в Поліни пухлина печінки. Розмір новоутворення – 10 на 11 см, тобто майже як мій кулак. Причому  в дитини не було жодних скарг на здоров'я! Жодних, бодай незначних симптомів! – пригадує Неля.

Мама з донькою відразу поїхали до фахівців Волинського обласного дитячого територіального об'єднання. Зробили у ВОДТМО комп'ютерну томографію і там дізналися: насправді в Полінки пухлина не печінки, а восьмого (нижнього) ребра, яка лягає на діафрагму та спадає на печінку.

– Перш ніж повідомити мені про пухлину, лікар обласної дитячої лікарні сказав Полінці почекати за дверима, – ковтаю сльози, згадує мама. – А коли я у шоковому стані покинула його кабінет, донечка підійшла, глянула переляканими оченятами і каже: «Мамо, а що в мене рак і я помираю?..»

Найбільше, що хотілося в ту мить Нелі, – розридатися. Чому? За що? Коли це закінчиться? Яким буде цей кінець? Та сльози матері могли забрати віру дитини в життя. Тож зібравши всю волю в кулак, Неля сказала: «Що ти, донечко! Звичайно, ти не помираєш. Ми сильні. Ми все здолаємо. І все в нас буде добре»

Але саркома юінга (саме такий діагноз встановили фахівці) насправді дуже небезпечна. Це злоякісна пухлина, яка здебільшого вражає кісткову тканину, найчастіше –стегнову кістку, ребра, кістки тазу й хребет. З'являється ця саркома в пацієнтів старших п'яти літ, а пік захворюваності припадає на дітей віком 10 – 15 років.

– В Луцьку ми отримали направлення в Охматдит, звідки нас скерували в Національний інститут раку. А обстеження в Інституті раку приголомшили ще більше: крім пухлини на ребрі, метастатичні вогнища з'явилися ще й у поперековому хребці та стегновій кістці. Я запитала, які в моєї дитини шанси на життя. І лікарі промовили: «В дітей до п'ятирічного віку летальність становить 40 відсотків». Тому я вирішила: у моєї – дев'ятирічної – шанси подолати недугу великі і ми вирвемося з цих бід, – каже жінка, ледве стримуючи сльози.

Хвора дівчинка з Любешова Поліна з мамою

Попередньо, лікування має тривати вісім місяців. Першу хіміотерапію Полінці вже провели. Відразу стало пасмами випадати волоссячко. Тож замість косички тепер – коротка стрижка. Після шести потужних хімій запланована операція, після якої мають бути ще дві – три потужні хімії. А потім – ізольовані бокси, аби в ослаблений організм дитини не проник жоден вірус чи інфекція.

Хвора дівчинка з Любешова Поліна фото 1

Але, на жаль, питання не лише в часі. Кожен тиждень лікування обходиться приблизно в 10 тис.грн (і це без вартості операції). Позаду – два тижні в Інституті раку, попереду – приблизно 18-ть. Де взяти гроші матері, яка сама, після розлучення з чоловіком виховує двох дітей?

Мене підтримує багато людей: батьки, родичі, куми, колеги, знайомі. Колишня пацієнтка, за якою я доглядала в інфекційному відділенні Любешівської ЦРЛ, дізналася про біду з моєю дитиною і теж передала кошти, – плаче Неля, розчулена людським милосердям. – Та й тут, у Києві, частину препаратів виділяє інститут. Першу хімію нам зробили безплатно. А далі?.. Я вірю, що Бог не залишить нас сам на сам із бідою. Та й світ не без добрих людей…

Оксана Бубенщикова

Хвора дівчинка з Любешова Поліна фото 2

Якщо вас, дорогий читачу, розчулила історія 9-річної Полінки, будь ласка, знайдіть можливість переказати бодай пару гривень на банківську карту мами:

ПриватБанк 5168 7573 3418 1098,

одержувач Пономарьова Неля Михайлівна.

^ Наверх