НОВИНИ

Ягідний бізнес багатодітної сім'ї на Волині

Ягідний бізнес багатодітної сім'ї на Волині 13 Серпня 2019

Дій активно! Живи позитивно!

У подружжя Гальчиків із села Рудники, що входить до Колківської об’єднаної громади, такий достаток у хаті й на подвір’ї, що геть руйнуються міфи про «бідну багатодітну родину». Бо хоча у сім’ї дійсно 11 дітей, але ніхто з них роботи не цурається. І тим паче – в гарячу ягідну пору.

Що чорниці – справа не лише «смачна», а й прибуткова, Степан Андрійович знав іще тоді, коли під стіл пішки ходив. Жарти, звичайно. Однак із 5-річного віку хлопчик із батьками до лісу бігав й устигав не лише поїсти дарів природи, а й баночку-другу на продаж назбирати.

– Тоді ягідний бізнес не був настільки поширеним, як сьогодні. Та й саме слово «бізнес» за совєтів мало хто говорив. Проте наша сім’я таки возила на базар чорницю. І прибутки хай невеликі мала, та дітей у школу зібрати – вистачало, – пригадує глава великої родини.

Добре пам’ятаючи слова про ліс-годувальник, Степан Андрійович і своїх 11-х дітей став змалечку привчати до чорничних заробітків. Тож доки діти були меншими, сім’я Гальчиків була серед лідерів ягідного бізнесу в рідному селі на Волині.

– На гриби ходити ми теж, звісно, не цураємося. Але те, що знаходимо, вистачає лише для власної комори. І то рік на рік випадає, – долучається до розмови господиня дому Ольга Василівна. – Тому якщо гриби для нас – не більше, ніж делікатеси, то чорниці – справді хороший заробіток.

Однак хороший – це зовсім не легкий, зазначає подружжя. Бо хоча дітей своїх батьки не мордують і о п’ятій ранку до лісу не женуть, проте кожен день із середини червня до середини липня все сімейство бере на плечі кошики та вирушає по ягоди.

– Старші діти вже, правда, одружилися. Хто в Любешові, хто в Луцьку. Але ягоди збирати не приїздить тільки одна, бо із США, куди вийшла заміж, трохи далекувато буде, – усміхається Степан Андрійович. – Решта ж дітей, коли є найменша нагода, їдуть у село. Навіть та, що в Луцьку бухгалтером. Бо в нас на Поліссі фінанси і чорниці – штука нерозривна, – жартує тато. – Ну, а ті троє, які з нами живуть (молодшому вже 12-й рік пішов) хоч-не-хоч мусять у ягідному бізнесі крутитися. 

Єдині, хто з великого сімейства не завжди ходить до лісу, – це сам Степан Гальчик із дружиною Ольгою. І не тому, що не хочуть, а тому, що хтось мусить і за чималим господарством доглядати, і ремонт у хаті робити, який розпочали ще декілька років тому.

– Як усі діти позїжджаються, то стає «в нашого Омелька невеличка сімейка», – сміється господиня дому. – Тож, аби всім їжі вистачило, мушу у 5-літрових каструлях готувати сніданок, обід та вечерю, пекти хліб, якого у нас іде по п’ять буханок на день.

– А як беремося вареники з чорницями готувати, то штук 250 – 300 мусимо зліпити, аби всі поласували вдосталь, – розповідають діти.

Доки жінки в хаті та на городі порядкують, батько теж не сидить склавши руки. Бо ж треба й на полі (а його у сімейства 6 га) вчасно трактором зорати, посадити, зібрати. Має Степан Андрійович про худобу подбати. А це кінь, корова, свині, птиця. Одне слово, клопотів не бракує. Але, зізнаються Гальчики, як стануть усі до роботи – аж душа радіє:

– Ви питаєте, скільки ми ягід за сезон збираємо? Кажу чесно: годі й порахувати. Якогось-то року знаю тільки, що наша Віта за день по 27 літрів назбирувала. Хоча щоразу так не випадає. Іноді ніби і ягода велика – але перестигла: візьмеш у жменю – руки сині, а до банки нема що покласти. Буває навпаки: чорниця тверда – так знов дрібненька. Тому літр чорниць можна за 20 хвилин назбирати, а можна й за годину. Але в середньому ягідник назбирує 20 літрів за день. Один кілограм закупівельник приймає по 30 гривень. От і множте на кількість дітей та на кількість днів короткого ягідного сезону. Та врахуйте, що мусимо в окремі дні на городі полоти-сапати, консервацію закривати. 

– Хоча коли говорити за чорниці, то ми їх більше морозимо (і час економиться, і цукор), – додає Ольга Василівна. – А вже щоб у банки консервувати – то  переважно беремо те, що не так дорого цінується, – яблука, сливи, груші, з ягід – вишні, ожина.

Труднощів ягідного сезону додали цього року й комарі, кажуть Гальчики:

– Зараз то вже якось легше. А декілька тижнів тому сті-і-і-льки було комарів, що не можна було в ліс зайти! Чого тільки люди не придумуали: трутками мазалися, на голову вдягали такі сітки, як у пасічників – марно. Голодні комахи пролазили навіть під одяг! Добре, хоч кліщів у лісі не багато.

Аби за такі муки заробити більше грошей, кілька років тому Гальчики, пробували зі свого Маневицького району до Луцька на базар їздити. Звісно, якщо порівнювати ціну на ринку та в заготівельника, то в місті продаси дорожче (і це попри велику кількість конкурентів). Але якщо врахувати, скільки потратиш часу і фінансів на автобусний квиток, то в результаті розумієш: шкура вичинки не варта. Хоча, додають Гальчики, чимало односельців їдуть у місто на базар і просять по 15 гривень за склянку чорниць або 50 гривень за кіло.

– Коли люди в селі бачать, скільки мої діти щодня ягід збирають, думають: ото грошей у Гальчика. Але як везу ягідників на базар, щоб до школи зібрати чи на навчання до міста, то ті гроші фіть – і нема, – усміхається батько.

Проте на дорожнечу Гальчики не звикли нарікати. Кажуть, у селі хто не лінується, той заробить – і на хліб, і до хліба, і дітям на весілля. Ще й онукам, яких у подружжя вже восьмеро, вистачить на гостинці. Головне – щоб здоров’я не підкачувало!

Оксана Бубенщикова

Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно! Живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом

^ Наверх