НОВИНИ

Безграмотна селянка дала життя династії лікарів

Безграмотна селянка дала життя династії лікарів 4 Грудня 2018

Марії Ісюк із волинського села Сереховичі Старовижівського району – вже 94. Але не завжди доля не була прихильною до жінки. Марія із сестрою рано залишилися без батька. І хоча була малою, та добре пам’ятає той похорон. «Чого ж то так люди плачуть?» – спитала. А як сказали, що батько вмер, – покотилась на стіл і давай собі гірко плакати. Бо зрозуміла, що тепер – сирота.

Тяжко в сім’ї було без батька-годувальника. Тож мати вийшла заміж удруге. Дівчина годувалась при вітчимі. Замість туфлів – постоли, що дід сплів. В школу не ходила зовсім – тож грамоти не навчилась ніякої. Тяжко працювала в селі. У 15 літ вийшла заміж за хлопця, якому тільки виповнилося 18-ть. Та головне – що Іван дуже любив наречену. А що Маріїного вітчима посадили в тюрму «за політику», то Іван погодився жити в приймаках і допомагати тещі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Зять приймав цей диво-препарат - і через три дні його виписали з лікарні»

династія лікарів

Хоч бідні були Марія з Іваном, та чоловік дуже добрий був, шанував дружину. І невдовзі 17-річна Марія подарувала йому первістка Володю.

Почалась війна. Івана забрали на фронт. Зосталася Марія із синочком у колисці. Німці зайшли до хати – і побачили дитину Марії.

– Стали питати, чиї ж ми, – пригадує жінка. – А мати й каже: «То мій онучок». – Гарний у вас «кляйнер», – відповів німецький солдат. Певне, у самого були вдома маленькі діти. Але, щоб зостатися живими, вирішили ми тікати в ліс, що неподалік села Грабове, – пригадує Марія Павлівна. – Запрягли свої коні, взяли постіль, їжу, корову – і гайда до лісу. Кінчаться харчі – вночі приїдемо до хати, щоб взяти їсти. Видоїмо корову, наваримо бульби – і так рятувалися від голоду. Весь місяць були в лісі, добре, що літо було.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хвороби можна побороти травами і дієтою

династія лікарів

Німці теж не раз навідувались до їхньої хати, щоб набрати харчів, – тож брали, що хотіли. А як пройшов фронт – жінки з Володею повернулися додому. Стали відкопувати те, що закопали у себе на городі: зерно і одяг. А рушники хтось відкопав і забрав. Згодом Марія впізнала своє в людей, але боялась казати, щоб не забили.

Закінчилася війна, додому повернувся Іван – живий, здоровий.  Народилися в них дочка Віра, а ще через 15 років – Рита. Добре, що баба Гапка допомагала глядіти внуків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Заради українців вони спали на підлозі й жили без меблів та води

Династія лікарів

Після війни Марія з чоловіком материну хату перевезли із села в місто Ковель і «зліпили» врем’янку. Згодом побудували хату. Марія Павлівна працювала на різних роботах, а чоловік – шофером в центральній райлікарні. Батьки хотіли, щоб діти були грамотні. Тож приклали всі зусилля, аби вивести в люди. Син, Володимир Ісюк (нині покійний), став лікарем працювати у Ковелі. Дочки Віра і Рита закінчили медучилище. Бабуся Марія гордиться онуком і правнуком, які теж працюють лікарями. Онук Володя – лікар-гінеколог живе і працює в Москві (Метище). Правнук Іван закінчує медінститут в Запоріжжі. А взагалі-то в Марії – четверо внуків і троє правнуків. Усі вони вдячні Марії Павлівні за те, що вона у них є, – проста сільська жінка, якій не вдалося здобути грамоти, але яка зуміла дати життя і освіту цілій династії лікарів.

Галина Оліферчук

^ Наверх